Науковий комітет ООН з дії атомної радіації (НКДАР) був створений 3 грудня 1955 року відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН №913(Х) для збору та аналізу інформації, а також інформування щодо короткострокового та довгострокового впливу атомної радіації на стан людини та навколишнього середовища. Початково до складу Комітету входили по одному вченому з 15 держав-членів ООН. В 70-80-х роках членський склад розширився до 21 науковця відповідно до нової кількості держав-членів НКДАР. В 2011 році завершився черговий етап розширення членського складу НКДАР, який на сьогодні включає в себе наукових представників 27 країн-членів Комітету, в т.ч. України.

Метою діяльності Комітету є напрацювання науково-експертних висновків у галузі дії атомної радіації. Основні завдання НКДАР полягають у встановленні ефектів дії іонізуючого опромінення на фізіологічні функції людини і довкілля та вироблення на їхній основі рекомендацій щодо поводження людей в умовах дії природної та техногенної радіації. Крім цього, НКДАР готує наукові пропозиції щодо встановлення максимальних рівнів опромінення для їх застосування на національному рівні та видає спеціальну наукову та методичну літературу.

Мандат роботи Комітету визначається Генеральною Асамблеєю ООН. Держави-члени НКДАР не сплачують окремих бюджетних внесків в Комітет. Відповідне фінансування участі здійснюється через загальні внески країн до бюджету ООН. Відповідно до схвалених Генасамблеєю ООН рішень, окремий фонд Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) забезпечує додаткове до основного фінансування діяльності НКДАР. Кошти, які виділяє Комітету ЮНЕП, спрямовуються на утримання Секретаріату НКДАР, відрядження членів НКДАР, проведення щорічної сесії, підтримку власної електронної сторінки та видання наукових публікацій та збірників.

З 16 квітня 2019 року ЮНЕП на цю посаду призначив представницю Болгарії Бориславу Батандієву-Меткальф.

Комітет проводить свої щорічні сесії у Відні (Австрія), де розміщується Секретаріат НКДАР. Робота Комітету базується на основі 4-5 річних планів діяльності, які затверджуються Генасамблеєю ООН. Держави-члени Комітету самостійно забезпечують необхідну національну інфраструктуру для проведення досліджень в галузі дії іонізуючої радіації.

З моменту свого створення Комітет оприлюднив 20 основних наукових доповідей у сфері ефектів атомної радіації та її впливу на здоров’я людей. Серед останніх наукових досліджень можна відзначити доповідь щодо впливу низьких доз радіації на здоров’я людей, доповідь щодо джерел та впливів іонізуючої радіації, яка містить п’ять наукових додатків – медичне радіаційне опромінення, радіаційне опромінення населення та працівників з різних джерел радіації, радіаційне опромінення при аваріях, вплив на здоров'я людей радіації внаслідок аварії на ЧАЕС, вплив іонізуючої радіації на флору та фауну, а також доповідь щодо впливів іонізуючої радіації, яка містить п’ять наукових додатків щодо епідеміологічного вивчення зв’язку радіації та раку, епідеміологічної оцінки впливу радіаційного опромінення  на кардіоваскулярні та неракові хвороби, вплив іонізуючої радіації на імунну систему, випадкові впливи радіаційного опромінення, оцінка впливу дії радону в домашніх умовах та на робочих місцях.

Особливістю діяльності Комітету є те, що будучи формально органом ООН (членство країн-членів Організації), він фактично діє як самостійна наукова та дослідницька інституція, яка групує провідних національних фахівців та експертів для розробки об’єктивних наукових рішень у сфері дії атомної радіації та її впливу на людей та навколишнє середовище.

Наразі однією із ключових тенденцій на майданчику НКДАР є можливе розширення Комітету за рахунок країн, які виявляють бажання набути членства (Іран, Алжир, Норвегія та ОАЕ).