1. Політичні аспекти, ухвалені рішення
Питання російсько-українського збройного конфлікту та руйнівного впливу триваючої російської агресії проти України на європейську архітектуру безпеки є пріоритетом порядку денного ОБСЄ з лютого 2014 року. Серед переважної більшості держав – учасниць ОБСЄ панує усвідомлення того, що відновлення довіри та конструктивної співпраці на просторі Організації є неможливим без виправлення грубо порушених Росією принципів і зобов’язань ОБСЄ.
Активне обговорення вказаної тематики (щороку на майданчику ОБСЄ виголошується більше сотні заяв України на засіданнях робочих органів та на тематичних заходах ОБСЄ, в яких привертається увага до проблематики російської агресії проти України) дозволяє підтримувати належну увагу міжнародної спільноти та зміцнювати міжнародну підтримку України в питанні відновлення суверенітету і територіальної цілісності в міжнародно визнаних кордонах, включаючи АР Крим та м.Севастополь.
З урахуванням консенсусного порядку ухвалення рішень у керівних органах ОБСЄ (Саміт, Рада міністрів закордонних справ, Постійна рада, Форум безпекового співробітництва) наразі вдалося прийняти такі:
- Декларація 1034-го (спеціального) засідання Постійної ради ОБСЄ від 20 січня 2015 року PC.DOC/2/15;
2. Створені ОБСЄ механізми
Центральним посередницьким інструментом ОБСЄ є заснована у червні 2014 року Тристороння контактна група (ТКГ), у рамках якої проводяться консультації між представниками України, Росії та ОБСЄ і переговори щодо конкретних кроків з реалізації Мінських угод. ТКГ очолює Спеціальний представник Діючого голови ОБСЄ в Україні і в ТКГ Мікко Кіннунен. У рамках ТКГ проводяться регулярні засідання чотирьох робочих груп з політичних, безпекових, соціально-економічних та гуманітарних питань (позиція української сторони щодо необхідності створення додаткової робочої групи з питань кордону блокується російською стороною). Роботі ТКГ надається політичний супровід з боку урядів держав «Нормандського формату» (Україна, Росія, Німеччина, Франція).
ОБСЄ розгорнуто в Україні польову місію, яка сприяє врегулюванню російсько-українського конфлікту, а саме Спеціальну моніторингову місію ОБСЄ в Україні, яка станом на грудень 2021 року складалася з 823 спостерігачів. Доповіді СММ ОБСЄ використовуються для висвітлення реальної безпекової і гуманітарної ситуації на окупованих РФ територіях окремих районів Донецької та Луганської областей. Російські окупаційні адміністрації значно обмежують пересування патрулів СММ на зазначених територіях. Російська Федерація як окупаційна держава блокує доступ СММ до тимчасово окупованої території АР Крим і м. Севастополь.
Російська Федерація у вересні 2021 році заблокувала продовження мандата іншої польової місії, яка була розгорнута з липня 2014 року в контексті зусиль зі сприяння врегулювання конфлікту, а саме Місії спостерігачів ОБСЄ на російських пунктах пропуску «Гуково» і «Донецьк».
3. Залучення структур і інституцій ОБСЄ
Делегація України за активного сприяння західних партнерів продовжує використовувати інструментарій ОБСЄ, її інституцій та структур, з метою протидії спробам Російської Федерації поширити свою юрисдикцію на АР Крим та м. Севастополь, приховати факт гібридної збройної агресії в окремих районах Донецької та Луганської областей й уникнути міжнародно-правової відповідальності як держави-окупанта.
З 2014 року кожне Головування в ОБСЄ послідовно приділяє першочергову увагу питанню російсько-українського збройного конфлікту.
Верховний комісар ОБСЄ у справах національних меншин (ВКНМ) спільно з Бюро з демократичних інститутів та прав людини (БДІПЛ) здійснили у 2014 та 2015 роках місії з оцінки стану дотримання прав людини, за результатами яких підготовлено низку рекомендацій з усунення порушень прав людини в тимчасово окупованому Криму, які, з огляду на їх системне ігнорування російською окупаційною адміністрацією, не втратили своєї актуальності. Можливості інституцій ОБСЄ, водночас, обмежені виключно здійсненням дистанційного моніторингу стану дотримання прав людини в окупованому Криму: для прикладу, майже в ході кожного візиту до України керівники інституцій ОБСЄ проводять зустрічі з представниками Меджлісу кримськотатарського народу.
З 2014 року у звітах БДІПЛ за підсумками спостереження за виборами в Україні відображається факт того, що вибори відбуваються на тлі триваючого збройного конфлікту в окремих районах Донецької та Луганської областей, а також незаконної спроби анексії Кримського півострова Російською Федерацією; містяться посилання на оголошення Верховною Радою України Криму та окремих частин Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями; зазначається, що законодавство України забороняє громадянам країн, які були визнані Парламентом України державою-агресором або державою-окупантом, виступати офіційними спостерігачами. При здійсненні моніторингу виборів в РФ БДІПЛ фіксує в звітах факт ненаправлення міжнародних спостерігачів до Криму.
Представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ також з самого початку російської агресії та подальшої окупації Криму був залучений до зусиль ОБСЄ. Зокрема, ПЗМІ активно здійснює свої візити до України та виступає з заявами щодо ситуації зі свободою слова в Україні, зокрема на тимчасово окупованих територіях Криму та Донбасу.
Важливою у контексті консолідації позиції міжнародної спільноти для протидії російській агресії проти України є роль Парламентської Асамблеї ОБСЄ, рішення якої ухвалюються без застосування правила консенсусу, що позбавляє РФ можливості блокувати їх.
У контексті реагування на агресію РФ проти України Парламентською асамблеєю ОБСЄ ухвалено такі документи:
- Бакинська декларація та Резолюція ПА ОБСЄ «Очевидні, грубі та невиправлені порушення Російською Федерацією Гельсінкських принципів» 2014 року;
- Гельсінкська декларація та резолюції ПА ОБСЄ «Продовження очевидних, грубих та невиправлених порушень Російською Федерацією зобов’язань ОБСЄ та міжнародних норм» та «Щодо викрадених та незаконно утримуваних в Російській Федерації українських громадян» 2015 року;
- Тбіліська декларація та Резолюція ПА ОБСЄ «Порушення прав людини та основоположних свобод в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь» 2016 року;
- Мінська декларація та Резолюція ПА ОБСЄ «Щодо відновлення суверенітету та територіальної цілісності України» 2017 року;
- Берлінська декларація та Резолюція ПА ОБСЄ «Триваючі порушення прав людини і основних свобод в Автономній Республіці Крим і місті Севастополь (Україна)» 2018 року;
- Люксембурзька декларація та Резолюція ПА ОБСЄ «Мілітаризація Російською Федерацією тимчасово окупованої АР Крим та м.Севастополь, Україна, Чорного та Азовського морів» 2019 року;
- Термінова резолюція «Щодо дестабілізуючого нарощування військової присутності РФ поблизу України, в тимчасово окупованих Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна, Чорному морі та Азовському морі» 2021 року.