Для українського дипломата Юрія Вітренка представники росії в міжнародних організаціях - не дипломати, а частина пропагандистської машини Кремля.

Організацію з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) то вважають мертвою, то називають надією на майбутнє. Юрій Вітренко є Постійним представником України при міжнародних організаціях у Відні, а отже і при ОБСЄ. Які надії покладає Україна на міжнародне право та які висновки вона робить із стрімких змін у міжнародних альянсах?

ОБСЄ наразі справляє враження паралізованої структури. Чи все ж вона є інструментом політичного майбутнього?

Юрій Вітренко: ОБСЄ - це дуже цікаве створіння. Насамперед, для нас - для України та для всього вільного демократичного світу – це інструментом викриття російських злочинів. Також, організація має значення як інструмент притягнення росії до відповідальності за злочини, брехню та підривну дипломатію. Інший вимір - це позабюджетні проєкти в межах Програми підтримки України, зокрема проєкти з розмінування. Ці проєкти, звичайно, не є проривними, але вони мають реальний ефект.

ОБСЄ базується також на таких принципах, серед яких дотримання територіальної цілісності держав-членів. Чи не є помилкою, що Росія досі залишається за столом переговорів?

Юрій Вітренко: Це велика помилка. Це трагедія. Але я також можу запитати: як можливо, що росія сидить у Раді Безпеки ООН, правою рукою вирішує питання війни і миру, а лівою - веде загарбницьку війну проти іншої держави-члена ООН, масово вбиває людей і заперечує право іншої держави на існування? Ми можемо себе, звісно, в контексті ОБСЄ запитати, як можливо, що країна, яка порушила кожен принцип Гельсінського Заключного акту й не платить внески в ОБСЄ, досі залишається за столом. Але треба пам’ятати, що ОБСЄ - це дуже дивне політичне утворення. Це форум, платформа. До того ж майже всі рішення потребують консенсусу. Тож ми не можемо виключити росію. У росії є спільник - білорусь. І, на жаль, у цьому питанні ми не можемо покластися й на деякі інші держави-учасниці ОБСЄ.

Рада Безпеки ООН, ОБСЄ - це, з Вашої точки зору, такі собі мертві, але функціонуючі структури з минулого?

Юрій Вітренко: Сучасна міжнародна архітектура безпеки малоефективна. Відбувається занепад або розпад нинішніх міжнародних структур.

Як би Ви описали нинішні відносини з США?

Юрій Вітренко: Це дуже сильний союзник. У нас багато спільних проєктів, ми разом ініціювали багато заходів в ОБСЄ. Їхній дипломатичний підхід змінюється. Але я впевнений, що ми подолаємо цей етап. Ми все ще маємо чудові робочі відносини й партнерство. Але, на жаль, росія свідомо використовує цю фазу переоцінки, щоб повернутися до «бізнесу як завжди», тобто до стану речей, який існував до початку агресії у 2014 році. Вони намагаються використати ОБСЄ, щоб створити враження, ніби нічого не сталося. Проте я абсолютно впевнений, що росія залишиться ізольованою в ОБСЄ.

Чому Росія досі присутня в ОБСЄ?

Юрій Вітренко: Їхні посольства за кордоном - це маленькі фабрики брехні та дезінформації. І саме тому їм потрібна кожна міжнародна платформа. Особисто я не вважаю російських дипломатів дипломатами. Вони – інструменти російської пропагандистської машини. До речі, ми щойно зловили Москву на гарячому: Росія представила в ОБСЄ підроблені обкладинки газет, щоб довести, нібито підтримка України на Заході зменшується.

Присутність великої російської делегації в Австрії часто пояснюють тим, що Відень - це платформа для діалогу. Але чи можливий діалог в таких умовах?

Юрій Вітренко: Доки Росія не відмовиться від своєї тези, що Україна взагалі не існує, немає сенсу з нею розмовляти. Спершу вони повинні відмовитися від своїх геноцидних намірів. Путін, зрештою, дуже допомагає майбутнім трибуналам, коли публічно каже, що Україну створив Ленін, що вона - ненормальна держава або взагалі якесь непорозуміння.

Якою, на Вашу думку, є мета володимира путіна?

Юрій Вітренко: Він відкрито заявив, що готовий вести цю війну що найменше 20 років, як Петро І. Путін хоче увійти в історію як один із царів, які створили та розширили російську імперію. І це, ймовірно, єдина мета, яку він має. І доки він не відмовиться від цієї ревізіоністської, неоімперської програми, не може бути жодного діалогу з цією країною.

(Інтерв’ю провів Штефан Шохер для Der Standard 9 квітня 2025 року)