Постійне представництво України при міжнародних організаціях у Відні

, Київ 01:50

Про Комітет

Комітет Цангера

В основу діяльності Комітету Цангера, відомого як «Комітет експортерів ДНЯЗ», покладена інтерпретація Пункту 2 Статті ІІІ Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) та надання сприяння країнам-учасницям зазначеного Договору у виробленні підходів щодо імплементації зазначених положень.

Параграф 2 Статті ІІІ ДНЯЗ виконує важливу функцію гарантування мирного використання ядерних матеріалів та обладнання. Відповідно до зазначеної статті кожна країна-учасниця ДНЯЗ зобов’язується не надавати:

а) джерело або спеціальний матеріал, що розщеплюється, або

б) обладнання чи матеріал, спеціально призначений або підготовлений для переробки, використання або виробництва спеціального матеріалу, що розщеплюється,

будь-якій неядерній країні для цілей мирного використання, якщо на таке джерело або спеціальний матеріал, що розщеплюється, не розповсюджуються гарантії, передбачені зазначеною статтею.

Основне значення цього положення полягає в тому, що країни-учасниці ДНЯЗ не повинні експортувати, безпосередньо або опосередковано, ядерний матеріал та обладнання до неядерних країн, якщо такий експорт не підпадає під гарантії МАГАТЕ. Здійснюючи інтерпретацію та імплементацію Параграфу 2 Статті ІІІ ДНЯЗ Комітет Цангера допомагає попередити переключення експортованих ядерних матеріалів та обладнання з мирної діяльності на військові цілі, виробництва ядерної зброї або інших вибухових ядерних пристроїв. Таким чином, Комітетом підтримуються основні цілі ДНЯЗ та посилюється безпека усіх країн. З розвитком ядерних технологій основна робота Комітету в рамках ДНЯЗ зосереджується на оцінці існуючих аспектів безпеки та адаптації умов експортного контролю та відповідних критеріїв.

Свою роботу Комітет розпочав у 1971 році, коли група з 15 країн-учасниць ДНЯЗ та потенційних членів Договору, започаткувала серію неформальних консультацій у Відні під керівництвом швейцарського професора Клода Цангера. Будучи постачальниками або потенційними постачальниками ядерних матеріалів та обладнання на світовому ринку, зазначені країни поставили собі за мету виробити спільне розуміння таких комплексів питань:

а) визначення змісту терміну «обладнання та матеріал, спеціально призначений або підготовлений для переробки, використання чи виробництва спеціального матеріалу, що розщеплюється» (ДНЯЗ не містить відповідних визначень),

б) умови та процедури здійснення експорту такого матеріалу та обладнання для забезпечення дотримання вимог Параграфу 2 Статті ІІІ ДНЯЗ та принципу справедливої комерційної конкуренції.

Зазначена група країн в наступному і стала відомою як Комітет Цангера. Дотримуючись неформального статусу об’єднання, члени КЦ домовилися, що рішення Комітету як такі не носитимуть юридично-зобов’язуючого характеру для його членів, однак будуть схвалюватися консенсусом.

В 1972 році в рамках Комітету був розроблений та погоджений один з основоположних документів роботи групи – «загальні домовленості» («basic understandings»), який був оформлений двома окремими меморандумами. Зазначені меморандуми, на сьогодні, становлять керівні принципи роботи КЦ. Кожний з меморандумів визначає процедури та правила експорту матеріалів та обладнання, описаних в Параграфі 2 Статті ІІІ ДНЯЗ: перший стосується джерел та спеціального матеріалу, що розщеплюється (параграф 2(а)), другий – обладнання та матеріалу, спеціально призначеного або підготовленого для переробки, використання чи виробництва спеціального матеріалу, що розщеплюється (параграф 2(б)).

Загальні домовленості КЦ відображають вимоги, визначені Параграфом 2 Статті ІІІ ДНЯЗ, та визначають три умови відповідних постачань:

  • стосовно експорту до неядерних держав, джерело або спеціальний матеріал, що розщеплюється, які передаються безпосередньо або виробляються, перероблюються чи використовуються на об’єкті, для якого вони були призначені за передачею, не повинні переключатися на виробництво ядерної зброї або інших ядерних вибухових пристроїв;
  • стосовно експорту до неядерних держав, зазначені джерела та спеціальний матеріал, що розщеплюється, так само як і передане обладнання та неядерний матеріал, повинні підлягати гарантіям МАГАТЕ згідно з відповідною угодою;
  • джерело або спеціальний матеріал, що розщеплюється, а також обладнання та неядерний матеріал не підлягають реекспорту до неядерних держав, якщо відповідна країна-отримувач не погоджується на запровадження гарантій стосовно таких реекспортованих предметів.

Загальні домовленості були формально прийняті кожним членом Комітету шляхом обміну відповідними листами з іншими учасниками групи. На підтвердження взятих зобов’язань, члени КЦ також погодилися надати Загальним домовленостям юридичної сили через впровадження відповідних норм в національне законодавство у галузі експортного контролю. На додаток, більшість членів Комітету офіційно та в уніфікованому порядку поінформували МАГАТЕ про своє рішення діяти у сфері експортного контролю у відповідності до умов, визначених Загальними домовленостями.

Обидва меморандуми в 1974 році набули статусу «Контрольного списку» КЦ, оскільки експорт перелічених в них позицій тягне за собою застосування гарантій Агентства. Комітет підтримує функціонування Контрольного списку стратегічних товарів, пов’язаних з ядерною сферою (з основним принципом - застосування гарантій як умови постачання) для надання допомоги країнам-учасницям ДНЯЗ в ідентифікації обладнання та матеріалів, які підлягають експортному контролю. Додаток до Контрольного списку містить деталізовані роз’яснення та визначення обладнання та матеріалу, про які згадується в меморандумі. Контрольний список також включає в себе обладнання та матеріали, що підпадають під дію Загальних домовленостей. З плином часу та постійним розвитком ядерних технологій Комітет продовжує періодичну ревізію Контрольного списку, у зв’язку з чим, Додаток до нього став досить деталізованим технічним документом.

Контрольний список та Загальні домовленості Комітету Цангера опубліковані МАГАТЕ в серії документів INFCIRC/209. Основні публікації та документи, а також інформацію про роботу КЦ можна знайти на офіційному веб-ресурсі Комітету за адресою www.zanggercommittee.org/

Членами Комітету Цангера на сьогодні є 39 країн, включаючи усі ядерні країни: Аргентина, Австралія, Австрія, Білорусь, Бельгія, Болгарія, Канада, Китай, Хорватія, Чехія, Данія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Угорщина, Ірландія, Італія, Японія, Казахстан, Республіка Корея, Люксембург, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Росія, Словаччина, Словенія, Південно-Африканська Республіка, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Туреччина, Україна, Велика Британія та США. Європейська Комісія має статус постійного спостерігача.

Після першого голови Комітету, доктора Клода Цангера, КЦ також очолювали фінляндець Ілка Мекіпенті, австрійський професор Фріц Шмідт, представник Чехії доктор Павел Клуцкі. Починаючи з листопада 2010 року Головою Комітету є представник Канади Шон Каза. Секретарем Комітету є представник Великої Британії Сью Вієрні.

В 2001 році КЦ започаткував програму діяльності поза межами режиму для налагодження контактів з третіми країнами. Програма має на меті запровадження сталих та постійних зв’язків між КЦ та третіми країнами, підвищення транспарентності роботи Комітету, в т.ч. шляхом надання роз’яснень щодо ролі, цілей та функцій КЦ стосовно технічної інтерпретації Параграфу 2 Статті ІІІ ДНЯЗ, запровадження відкритого діалогу з третіми країнами з питань взаємного інтересу та щодо існуючих занепокоєнь у сфері нерозповсюдження та ядерного експортного контролю. Схвалена програма діяльності поза межами режиму відображає той факт, що КЦ є технічним органом, сфокусованим переважно лише на інтерпретації Параграфу 2 Статті ІІІ ДНЯЗ і не є площадкою для політичного діалогу. Програма є неформальною за своєю суттю і обмежується колом країн-учасниць ДНЯЗ. Предметом діалогу є питання дії Контрольного списку та роз’яснень до нього, умов постачання, членства в Комітеті та оглядового процесу ДНЯЗ.