Постійне представництво України при міжнародних організаціях у Відні

, Київ 10:04

Про Групу

Група ядерних постачальників

Загальний огляд режиму

Група ядерних постачальників (ГЯП) представляє собою групу країн-постачальників ядерних матеріалів, обладнання та технологій, діяльність якої спрямована на надання сприяння нерозповсюдженню ядерної зброї шляхом реалізації керівних принципів ядерного експорту та експорту, який має відношення до ядерної сфери. Уряди країн, які беруть участь в роботі ГЯП, досягають зазначених цілей шляхом дотримання схвалених консенсусом Керівних принципів ГЯП та обміну інформацією стосовно проблематики, яка викликає занепокоєння з точки зору ядерного розповсюдження.

Перша частина Керівних принципів ГЯП регламентує експорт предметів, спеціально призначених або підготовлених для ядерного використання. Вони включають: ядерні матеріали, ядерні реактори та обладнання до них, неядерні матеріали для реакторів, установки та обладнання для переробки, збагачення та конверсії ядерного матеріалу, для виготовлення палива та виробництва важкої води, а також технології, які мають відношення до всіх зазначених сфер.

Друга частина Керівних принципів регламентує експорт предметів та технологій подвійного призначення, які мають відношення до ядерної сфери, - тобто предметів, які можуть суттєво сприяти здійсненню діяльності в рамках непоставленого під гарантії ядерного паливного циклу або сприяти виробництву ядерних вибухових пристроїв, але й можуть також використовуватися і в неядерних цілях, наприклад промисловості.

Керівні принципи ГЯП відповідають існуючим юридично-зобов’язуючим документам в галузі ядерного нерозповсюдження та доповнюють їх. Серед таких документів слід відзначити Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), Договір про заборону ядерної зброї в Латинській Америці (Договір Тлателолко), Договір про зону, вільну від ядерної зброї, в південній частині Тихого океану (Договір Раротонга), Договір про зону, вільну від ядерної зброї, в Африці (Договір Пеліндаба), Договір про зону, вільну від ядерної зброї, в Південно-Східній Азії (Бангкокський договір) та Договір про зону, вільну від ядерної зброї, в Центральній Азії (Семипалатенський договір).

Метою Керівних принципів ГЯП є забезпечення того, щоб ядерна торгівля в мирних цілях не сприяла розповсюдженню ядерної зброї або інших ядерних вибухових пристроїв, а також, щоб не створювалися несправедливі перешкоди міжнародній торгівлі і співробітництву в ядерній галузі. Прийняті країнами-учасницями ГЯП зобов’язання чітко дотримуватися умов постачань, в контексті розвитку застосувань ядерної енергії в мирних цілях, роблять Групу одним з елементів міжнародного режиму ядерного нерозповсюдження.

Історія створення та розвитку ГЯП

З самого початку міжнародного співробітництва в галузі мирного використання ядерної енергії країни-постачальники виходили з своєї відповідальності за забезпечення того, щоб таке співробітництво не сприяло розповсюдженню ядерної зброї. Після набуття ДНЯЗ чинності в 1970 році були проведені багатосторонні консультації з питань контролю за ядерним експортом, які призвели до створення двох окремих механізмів для ядерного експорту – Комітету Цангера в 1971 році та органу, який у подальшому став відомий як Група ядерних постачальників в 1975 році. В період 1978-1991 років ГЯП не проводив активної діяльності, навіть за наявності вже погоджених Керівних принципів роботи Групи. В цей же період Комітет Цангера продовжував активно проводити регулярні засідання з метою розгляду списку предметів, які підлягають ядерному експортному контролю – так званого «Контрольного списку» та внесення до нього необхідних змін.      У подальшому між ГЯП та Комітетом Цангера встановилися тісні відносини та тривале співробітництво з тематики огляду контрольних списків, хоча обидва режими зберігають на сьогодні дещо різні сфери застосування та умови експорту.

Група ядерних постачальників була фактично створена після того, як в 1974 році одна неядерна держава випробувала ядерний вибуховий пристрій - подія, яка засвідчила, що ядерні технології, які передаються для мирних цілей, можуть бути використані не за призначенням. У цьому зв’язку виникла необхідність змінити умови ядерних постачань з метою більш надійного забезпечення того, щоб співробітництво в ядерній галузі могло розвиватися без підвищення ризиків ядерного розповсюдження. Це стало приводом для початку скоординованої роботи основних постачальників ядерних матеріалів, неядерних матеріалів для реакторів, обладнання та технологій, які були членами Комітету Цангера, а також країн, які не були учасницями ДНЯЗ. ГЯП, з урахуванням роботи, вже проведеної Комітетом Цангера, погодила компіляцію відповідних Керівних принципів, які включали в себе і Контрольний список. Зазначені Керівні принципи були опубліковані МАГАТЕ в 1978 році в серії документів INFCIRC/254 (з наступними змінами) для їх практичного застосування країнами до ядерних постачань в мирних цілях та з метою надання допомоги в забезпеченні непереключення таких постачань на непоставлену під гарантії діяльність в рамках ядерного паливного циклу або на виробництво ядерних вибухових пристроїв. Від урядів країн-отримувачів, з цього часу, вимагалося надання необхідних офіційних запевнень щодо спрямованості отриманих постачань. В схвалених Керівних принципах ГЯП були зміцнені положення про наступні передачі, погоджені вимоги щодо заходів фізичного захисту, а також досягнуто домовленість щодо дотримання особливої обережності при передачах чутливих установок, технологій та матеріалів, придатних для виробництва ядерної зброї або інших ядерних вибухових пристроїв. В Керівних принципах ГЯП визнавався факт наявності класу технологій та матеріалів, які є особливо чутливими, - технології збагачення та переробки, оскільки їх застосування може призвести безпосередньо до створення матеріалу, придатного для виробництва ядерної зброї або інших ядерних вибухових пристроїв. У цьому зв’язку, важливого значення для попередження крадіжок та незаконних передач ядерного матеріалу почали набувати й заходи фізичного захисту.

На Оглядовій Конференції ДНЯЗ 1990 року країнами-учасницями Договору було запропоновано низку рекомендацій, які суттєво вплинули на діяльність ГЯП в 90-х роках. Ці рекомендації, серед іншого, включали такі положення:

  • учасники ДНЯЗ розглядатимуть можливості подальшого удосконалення заходів з попередження переключення ядерних технологій на виробництво ядерної зброї,
  • країни проводитимуть консультації з метою забезпечення належної координації контролю за експортом таких предметів, як тритій, які не визначені в Параграфі 2 Статті ІІІ ДНЯЗ, але, тим не менше, мають відношення до розповсюдження ядерної зброї і, відповідно, до дії ДНЯЗ,
  • країни-постачальники, в якості необхідної умови здійснення ядерних постачань до країн, які не володіють ядерною зброєю, вимагатимуть від них згоди на застосування гарантій МАГАТЕ до всієї поточної та майбутньої ядерної діяльності (повномасштабні або всеохоплюючі гарантії).

Не зважаючи на встановлені вимоги, діючі положення про ядерний експортний контроль не перешкодили Іраку – країні-учасниці ДНЯЗ – реалізовувати приховану програму з розробки ядерної зброї. Значна частина зусиль Іраку була спрямована як на закупівлю товарів подвійного призначення, на які не розповсюджували свою дію Керівні принципи ГЯП, так і на подальше власне виготовлення товарів, які входили до Контрольного списку. Дана ситуація простимулювала розробку ГЯП Керівних принципів для предметів подвійного використання. Забезпечивши впевненість в тому, що предмети, аналогічні тим, які використовувалися Іраком, поставлені під контроль, який гарантуватиме їх невикористання для виробництва вибухових пристроїв, ГЯП в черговий раз підтвердила основну ціль своєї діяльності – попередження ядерного розповсюдження. Разом з тим, також було підтверджено, що відповідні товари можуть продовжувати застосовуватися для мирної ядерної діяльності, якщо вона знаходиться під гарантіями Агентства і використання таких товарів в промисловості не буде сприяти ядерному розповсюдженню.

Після іракських подій, ГЯП у 1992 році схвалив низку додаткових рішень. Зокрема, була погоджена розробка Керівних принципів передач обладнання, матеріалів та технологій подвійного використання, що мають відношення до ядерної діяльності (товари як ядерного, так і неядерного застосування), які могли б значною мірою сприяти здійсненню діяльності в рамках непоставленого під гарантії ядерного паливного циклу або виробництву ядерних вибухових пристроїв. Керівні принципи для предметів подвійного використання були опубліковані в Другій Частині документа INFCIRC/254, а початкові Керівні принципи склали, в свою чергу, Першу Частину документа INFCIRC/254. Була також створена основа для проведення консультацій щодо Керівних принципів для предметів подвійного використання з метою обміну інформацією про їх реалізацію та відповідну закупівельну діяльність, яка може викликати потенційне занепокоєння з точки зору розповсюдження. Країни-учасниці ГЯП розробили процедури обміну повідомленнями, які направляються в результаті схвалення на національному рівні рішень не санкціонувати передачу обладнання або технологій подвійного використання, та погодилися забезпечити впевненість в тому, що всі учасники ГЯП не будуть надавати згоду на передачу таких предметів без попередніх консультацій з країною, яка направила таке повідомлення. Майбутні постачання включених до Контрольного списку предметів до будь-якої неядерної країни були обумовлені укладенням з МАГАТЕ угоди про всеохоплюючі гарантії. Зазначене рішення забезпечило напрямок, за яким користь від ядерних передач можуть отримувати лише учасники ДНЯЗ та інші країни, які уклали з Агентством угоди про всеохоплюючі гарантії.

Схвалення Оглядовою Конференцією ДНЯЗ 1995 року політики всеохоплюючих гарантій, яка вже була погоджена в рамках ГЯП в 1992 році, засвідчує, що політика ядерних постачань є життєво важливим елементом сприяння виконанню зобов’язань щодо ядерного нерозповсюдження. Згода на всеохоплюючі гарантії та на міжнародні юридичні зобов’язання не набувати ядерної зброї або інших ядерних вибухових пристроїв стала необхідною умовою для видачі ліцензії на передачу товарів з Контрольного списку країнам, які не володіють ядерною зброєю.

На Оглядових Конференціях ДНЯЗ 2000 та 2010 років державами в черговий раз було підтверджено, що будь-яка передача предметів подвійного призначення у ядерній сфері повинна здійснюватися у чіткій відповідності до положень ДНЯЗ. Країн-учасниць ДНЯЗ було закликано використовувати повною мірою досягнуті, в тому числі і у рамках ГЯП, міжнародні домовленості для розвитку національних механізмів експортного контролю.

Структура та діяльність ГЯП

З моменту першого опублікування документа INFCIRC/254 в 1978 році і до сьогоднішнього дня склад Групи постійно розширювався. При розгляді питання членства в ГЯП враховуються такі фактори:

  • можливість постачати предмети (включаючи транзит), перелічені в додатках до Частин 1 та 2 Керівних принципів ГЯП;
  • дотримання країною Керівних принципів ГЯП та здійснення діяльності відповідно до них;
  • застосування юридично-зобов’язуючої внутрішньодержавної системи експортного контролю, яка забезпечує основу для виконання зобов’язань щодо проведення діяльності відповідно до Керівних принципів;
  • приєднання до одного або декількох зобов’язуючих договорів, таких як ДНЯЗ, Договір Тлателолко, Договір Раротонга, Договір Пеліндаба, Бангкокський договір, а також забезпечення повного виконання зобов’язань за такими договорами;
  • надання підтримки міжнародним зусиллям, спрямованим на нерозповсюдження зброї масового знищення та засобів її доставки.

Група ядерних постачальників працює на основі консенсусу. Загальну відповідальність за діяльність Групи несуть держави-учасниці ГЯП, які збираються один раз на рік на Пленарне засідання. На Голову ГЯП покладається відповідальність за загальну координацію роботи Групи та діяльність поза межами режиму. На Пленарному засіданні ГЯП можуть схвалюватися рішення про створення технічних робочих груп з таких питань, як огляд Керівних принципів ГЯП, додатків, процедур, обмін інформацією та забезпечення транспарентності. Пленарне засідання ГЯП також може доручити Голові проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи з конкретними країнами для надання їм сприяння у приєднанні до Керівних принципів ГЯП. Зазвичай, основна увага Пленуму приділяється розгляду доповідей відповідних робочих груп та підготовленій попередніми головами ГЯП інформації про проведену роз’яснювальну роботу. Окремим пунктом виділяється огляд таких важливих питань, як сучасні тенденції в ядерному розповсюдженні та події, які мали місце після проведення попереднього Пленарного засідання.

Крім Пленарного засідання ГЯП має два інших постійних органи, які звітують перед Пленумом - Консультативна група (КГ) та Нарада з обміну інформацією (НЗІ). Консультативна група проводить свої засідання не менше, ніж двічі на рік. Їй доручено проводити консультації з питань, пов’язаних з Керівними принципами ядерних постачань та дії технічних додатків. Нарада з обміну інформацією відбувається напередодні проведення Пленарного засідання ГЯП і надає учасникам режиму додаткову можливість обмінятися інформацією про події, які мають відношення до цілей та змісту Керівних принципів. Відповідно до окремого мандату, питання ефективної практики ліцензування та правозастосування обговорюються на окремій Нараді експертів з питань ліцензування та правозастосування (НЕЛП).

Країни-учасниці ГЯП проводять періодичний огляд Керівних принципів, викладених в документі INFCIRC/254, з метою забезпечення їхньої відповідності сучасним вимогам, необхідним для вирішення існуючих проблем ядерного розповсюдження. МАГАТЕ інформується про погоджені зміни в Частинах 1 та 2 Керівних принципів ГЯП та пов’язані з ними списки і, відповідно, оприлюднює оновлені варіанти документа INFCIRC/254. Такими змінами можуть бути доповнення, виключення або виправлення.

Японська сторона традиційно виконує функцію пункту зв’язку та неформального Секретаріату ГЯП, надаючи практичну підтримку роботі Групи. Постійне представництво Японії у Відні отримує і розповсюджує документи ГЯП, інформує про строки проведення засідань і надає необхідну допомогу роботі голів ГЯП, КГ та НЗІ, а також головуючих різних робочих та технічних груп, які створюються Пленумом для опрацювання окремих питань.

Керівні принципи ГЯП сприяють розумінню норм та тлумачень зобов’язань постачальників з метою забезпечення таких умов, за яких нормальний розвиток комерційної конкуренції у ядерній сфері не призводить до результатів, які сприяють розповсюдженню ядерної зброї. Метою проведення між учасниками ГЯП консультацій є забезпечення зведення до мінімуму перепон для здійснення міжнародної ядерної торгівлі та відповідного співробітництва між країнами. Керівні принципи ГЯП застосовуються кожним учасником ГЯП у відповідності до національного законодавства та прийнятої практики. Рішення щодо заявок на експорт схвалюються на національному рівні, згідно з національними вимогами, які діють стосовно видачі експортних ліцензій. Прерогативою країн є прийняття всіх рішень про експорт в будь-якій сфері ядерної комерційної діяльності. Це співвідноситься з положеннями Статті ІІІ ДНЯЗ, якою встановлюється зобов’язання країни-учасниці ДНЯЗ здійснювати належний експортний контроль. Учасники ГЯП проводять регулярні засідання для обміну інформацією з питань, які викликають занепокоєння з точки зору ядерного розповсюдження, та для обговорення їх можливих наслідків для національної політики та практики в галузі експортного контролю. ГЯП не має механізму для обмеження постачань або координації ринкових контрактів. Група ядерних постачальників не приймає рішень щодо заявок на отримання експортних ліцензій.

Запроваджена в 1997 році зміцнена система гарантій МАГАТЕ значно посилила можливості Агентства щодо виконання ролі в сфері перевірки. Вимога режиму ГЯП про те, що, у випадку, коли країна-отримувач не має угоди про застосування всеохоплюючих гарантій до своєї ядерної діяльності, жодних передач предметів, включених до Контрольного списку ГЯП, здійснюватись не може, є важливою нормою. Режим ГЯП встановлює єдиний стандарт постачань, який базується на міжнародній системі перевірки МАГАТЕ.

В рамках ГЯП активно підтримуються контакти з країнами, які не є членами цього режиму. Крім інформаційно-роз’яснювальної роботи, яка проводиться з майбутніми потенційними учасниками ГЯП, також організовуються окремі зустрічі з країнами, які не є членами Групи з метою покращення розуміння ними діяльності режиму та заохочення приєднатися до Керівних принципів ГЯП. Країнам надається можливість і вибір прийняти Керівні принципи без зобов’язань брати участь в роботі ГЯП.

На сьогодні застосування Керівних принципів ГЯП значно посилює міжнародну солідарність в сфері передач ядерного матеріалу. Зобов’язання в рамках ГЯП відображають цілі нерозповсюдження та мирного співробітництва в ядерній галузі, які країни-учасниці ГЯП поділяють з усіма учасниками ДНЯЗ та інших міжнародно-правових документів в галузі нерозповсюдження. Контроль за передачами включених до списку предметів та технологій забезпечує підтримку процесу імплементації відповідних міжнародних договорів, а також розвиток мирного співробітництва в ядерній сфері і використання ядерної енергії в країнах, що розвиваються. Керівні принципи ГЯП, всупереч побоюванням, пов’язаним з тим, що вони можуть слугувати перешкодою передачі ядерних матеріалів та обладнання, на сьогодні фактично навпаки сприяють розвитку відповідної торгівлі. Протягом тривалого часу країнами у відповідні домовленості про постачання вже включаються відповідні зобов’язання по лінії ГЯП. Такі домовленості покликані прискорювати передачі та торгівлю. Зобов’язання ГЯП, які включені в домовленості про постачання, базуються на відповідному національному законодавстві і дозволяють урядам використовувати правові механізми на користь того, що такі домовленості зменшують ризик розповсюдження. Керівні принципи ГЯП застосовуються як до учасників режиму, так і до країн, які не є членами ГЯП. Більшість країн-учасниць ГЯП не мають самостійних паливних циклів і є основними імпортерами ядерних товарів. Відповідно до Керівних принципів вони повинні надавати такі ж запевнення щодо ядерних передач, як і країн, які не є учасниками ГЯП. Відповідно до практики, яка застосовується учасниками Групи, експортний контроль здійснюється на базі того, що співробітництво є основним правилом, а обмеження – виключенням. Існує тісний взаємозв'язок між заходами контролю, передбаченими Частиною 1 Керівних принципів, та ефективним здійсненням всеохоплюючих гарантій МАГАТЕ. ГЯП своєю роботою повною мірою підтримує міжнародні зусилля із зміцнення гарантій для попередження незаявленої діяльності та моніторингу заявленої діяльності, з метою чіткого виконання вимог ядерного нерозповсюдження, а також забезпечує передбачуваність, необхідну для розвитку міжнародної ядерної торгівлі.

З метою подальшого зміцнення національного експортного контролю членів ГЯП, в 2004 році, в рамках Групи, було схвалене рішення щодо закріплення в Керівних принципах механізму «цілісного застосування» для забезпечення національної юридичної основи контролю за експортом предметів, які, не входячи в існуючі контрольні списки, мають відношення до ядерної діяльності і можуть, за певних обставин, бути призначені для використання в програмах створення ядерної зброї. З урахуванням загроз, які створюються розповсюдженням ядерної зброї та неконтрольованим розповсюдженням чутливих ядерних технологій, учасники ГЯП, для ефективного реагування на ці виклики, продовжують обговорювати шляхи подальшого зміцнення Керівних принципів Групи.

Основні публікації та документи, а також інформацію про роботу Групи ядерних постачальників можна знайти на офіційному веб-ресурсі ГЯП за адресою http://www.nuclearsuppliersgroup.org. В рамках режиму ГЯП, для ефективної реалізації поставлених завдань, створена відповідна інформаційна обмінна система, яка підтримується американською стороною.

Членами ГЯП на сьогодні є 48 країн, включаючи усі ядерні країни: Аргентина, Австралія, Австрія, Білорусь, Бельгія, Бразилія, Болгарія, Канада, Китай, Хорватія, Кіпр, Чехія, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Угорщина, Ісландія, Ірландія, Італія, Японія, Казахстан, Республіка Корея, Латвія, Литва,Люксембург, Мальта, Мексика, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Російська Федерація, Сербія, Словаччина, Словенія, Південна Африка, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Туреччина, Україна, Велика Британія та США.